”Пролісок”, Визирка

Інновації в дошкільній освіті

Інноваційні технології 

Термін "інновація"означає оновлення процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрішні фактори. Запозичення цього терміна пов'язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових "переможних методик", які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей тощо.

Поняття "технологія" виникло у світовій педагогіці також як протиставлення існуючому поняттю "метод". Недолік методу полягає в його негнучкості та статичності. Широкого поширення термін "технологія" ("технологія в освіті") набув у 40-х рр. і був пов'язаний із застосуванням нових аудіовізуальних засобів навчання. У 60-х рр. поняття "технологія освіти" розглядалося під кутом зору програмного навчання і використання обчислювальної техніки у навчанні.

З початку 80-х рр. все більше вживається термін "педагогічні технології". У визначенні Їхньої суті немає єдиного погляду: одні розуміють це як певну систему вказівок щодо використання сучасних методів і засобів навчання; інші цілеспрямоване застосування прийомів, засобів, дій для підвищення ефективності навчання; треті - цілісний процес визначення мети, обґрунтування плану і програми дій та навчальних методів. Кожний з цих підходів має право на існування, бо охоплює різні сторони навчального процесу. Тому існує велика кількість педагогічних технологій.

Отже, "інноваційні технології" – це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до одержання результатів.

 

Методика Н.Гавриш використання коректурних таблиць

Коректурні таблиці – це інформаційно-ігрове поле з різною кількістю клітинок (від 9 до 25), заповнених предметними картинками (цифрами або буквами; цифрами і буквами; символами чи знаками, геометричними фігурами). Картинки добирають за змістом тематично. Тематична палітра коректурних таблиць може бути досить широкою. Вона майже не змінюється в різних вікових групах, розширюється лише змістове наповнення та урізноманітнюються зв'язки між елементами теми.

Мета роботи з коректурними таблицями: допомогти дітям усвідомити системність, цілісність реально мінливого світу, підвести до елементарного розуміння загальних законів буття, про взаємозв’язок усього суттєвого. Максимально реалізувати пізнавальну активність дітей під час дослідницької роботи та сприяти формуванню компетентності , активності, ініціативності, креативності, самостійності. Оптимізувати навчально-пізнавальну діяльність завдяки унаочненню послідовності пошуково-орієнтувальних дій. Спонукати дітей творити, обмінюватися думками та міркуваннями, висловлювати свої пропозиції, дивування, милування пов’язані зі сприйманням чогось нового.

 

Розвиток творчої уяви у дітей (методика Л.Фесюкової)

Це оригінальна методика роботи з казкою з використанням нетрадиційного підходу до навчання. Нетрадиційно – це означає навчити дітей оригінально, незвично, по-своєму не тільки сприймати зміст казки, але й творчо перетворювати хід подій, придумувати різні кінцівки, вводити непередбачувані ситуації, змішувати декілька сюжетів в один… Це допомагає зрозуміти дорослому і дітям що в казці добре, а що погано, створити нову ситуацію, де герої змінилися б на краще. В своїй методиці Л.Фесюкова широко використовує методи ТРВЗ.

 

Пізнавальний розвиток дошкільнят  в процесі пошуково-дослідницької діяльності

Пошуково-дослідницька діяльність дітей – це така організація дітей, під час якої шляхом самостійних відкриттів, розв'язання проблемних завдань, наочно-перетворюючих дій, дитина засвоює нові знання, вміння, навички взаємодії з природою. Отже, дитина вчиться, пізнає навколишній світ. Пошуково-дослідницька  діяльність сприяє створенню активної пізнавальної діяльності в дітей, поглиблює весь процес розвитку дитини, формує системні та глибокі знання про навколишній світ. Під впливом пошукової діяльності у дітей розвиваються елементи самостійного творчого мислення.

Основні форми роботи, в процесі яких вихователі проводять пошуково-дослідницьку діяльність з дітьми: заняття різних видів, спостереження, дидактичні, сюжетно-рольові, рухливі ігри, екскурсії в природне і соціальне довкілля, гурткова робота, досліди та експерементуванння, індивідуальна робота. Пошуково-дослідницька діяльність сприяє удосконаленню пам'яті дітей, активізації їхніх розумових процесів. А отже, у дітей накопичується досвід розумових дій та операцій, тобто формуються розумові уміння.

 

Логічні блоки Дьєнеша

Ігри з блоками Дьєнеша на наочній основі знайомлять дітей з формою, кольором та розміром об’єкту, з елементарними математичними уявленнями. Вправи з цим матеріалом розвивають у дітей логічне та аналітичне мислення (аналіз, порівняння, класифікацію, узагальнення), творче мислення, а також пам'ять, увагу, уяву. Граючись з блоками Дьєнеша дитина виконує різноманітні предметні дії: групує за ознакою, викладає певні ряди дотримуючись алгоритму і т.д. Ігри з блоками Дьєнеша сприяють розвитку довільності (уміння грати за правилами та виконувати інструкції), наочно-образного мислення, активного словника, пізнавальної активності, ігрової діяльності, мови, уваги, навичок спілкування і партнерства, сформованості сенсорних еталонів кольору, розміру та форми, сприйняття, комбінаторних здібностей, необхідних для шкільного навчання навичок, абстрактного мислення, сенсомоторної координації.

ПРО МЕТОДИКУ МОНТЕССОРІ

М. МОНТЕССОРI

Марія Монтессорі 11870—1952) — відомий італійський педагог, народилась у суворій релігійній родині. Як педагог розпочинала свою діяльність, будучи доктором медицини, що на той час для жінки було винятком. Відкривши в Римі школу для дітей зі слабкими розумовими здібностями в 1907 році, Монтессорі створила спеціальну методику їх навчання, яка дала надзвичайно високі результати і в навчанні дітей із нормальним інтелектом. Їй вдавалося за допомогою ряду своєрідних завдань і вмілого застосування принципу саморозвитку, коли малюк займається сам, так успішно впливати на розвиток розумово відсталих дітей, з якими вона займалася, що до моменту вступу до школи вони за своїм розвитком навіть перевершували нормальних дітей. Тоді це так вразило її, що вона писала: "... що ж треба робити з нормальними дітьми, щоб вони стали слабкіше моїх нещасних?" Потім Марія Монтессорі перенесла свій метод на здорових дітей. Вона розглядала педагогів як послідовників-спостерігачів. Програми, що носять її ім'я, істотно відрізняються одна від одної, хоча вчителі проходять обов'язковий курс підготовки. Метод Монтессорі популярний у багатьох дитячих садах. Групи об'єднують дітей за принципом сім'ї: діти 3 – 12 років займаються разом. Навчальний матеріал був свого часу створений Марією Монтессорі для розвитку і тренування спеціальних навичок з урахуванням віку дитини.

Останнім часом заняття за методикою Марії Монтессорі, італійського педагога-новатора, що жила в першій половині XX століття, отримують все більш широке розповсюдження. Відкриваються нові групи, які працюють в рамках цього педагогічного спрямування, і відбувається це не випадково – адже метод витримав перевірку часом і багато батьків, бачачи результати розвитку своїх дітей в середовищі Монтессорі, стають його прихильниками. Безсумнівно, підкуповує і основна риса методики – безмежна віра в унікальність і неповторність кожної дитини, зі своїм власним планом розвитку, своїми способами і термінами освоєння навколишнього світу.

Опис методу Монтессорі

Метод Монтессорі складається з трьох основних частин: дитина, навколишнє середовище, учитель. Він заснований на спостереженні за дитиною в природних умовах і прийняття її такою, якою вона є.

Основний принцип методу Монтессорі: спонукати дитину до самовиховання, до самонавчання, до саморозвитку.

Девіз методу Монтессорі: "Допоможи мені зробити це самому". Дитина вчиться в основному самостійно за допомогою спеціально розроблених Монтессорі-матеріалів. В Монтессорі-матеріалах закладена можливість самоконтролю: дитина сама бачить свої помилки і дорослому не потрібно вказувати на них.

еличезне значення для реалізації методу Монтессорі мають дидактичні Монтессорі-матеріали. Це щось середнє між навчальними посібниками та розвиваючими іграми, виготовлені неодмінно з натуральних матеріалів. Дизайн Монтессорі-матеріалів не змінювався з дня створення, тобто майже 100 років. Для виготовлення дерев'яних матеріалів застосовуються цінні сорти дерева, всі матеріали виготовляються дуже якісно, ​​деякі з них досить складні у виготовленні. Тому Монтессорі-матеріали коштують досить дорого.

Монтессорі-вчитель – а саме так називають педагога, який працює в рамках цього методу, – дає можливість дитині пізнавати світ у своєму власному темпі, самій вибирати ті чи інші матеріали для роботи. Роль вчителя полягає не в навчанні, а тільки в керівництві самостійною діяльністю дитини. Завдання Монтесорі-вчителя – допомогти дитині організувати свою діяльність, піти своїм унікальним шляхом, реалізувати свій потенціал в найбільш повній мірі. Дуже важливі особливі педагогічні прийоми, яким повинні навчитися Монтессорі-вчителя. У методі Монтессорі немає класно-урочної системи, замість шкільних парт – легкі переносні столи та стільці + килимки, на яких займаються на підлозі. Монтессорі-вчитель не є центром класу, як в традиційній школі. Він не сидить за столом, а проводить час в індивідуальних заняттях з дітьми. Монтессорі-вчитель втручається в діяльність дитини тільки тоді, коли це необхідно. А поле для діяльності у дитини в групі Монтессорі величезно! Для цього створена так звана підготовлена ​​середу, що допомагає малюку систематизувати свої знання про світ через взаємодію з матеріалами, що знаходяться в п'яти зонах розвитку: вправи практичного життя, сенсорна, мовна, математична зони, а також область космічного, або природничого, виховання.

Монтессорі-клас включає в себе безліч зон:

  • зона реального життя: дитина вчиться самостійно одягатися, пересипати і переливати, мити, чистити, перемішувати, вирізати, розфарбовувати, малювати тощо. Тут діти вчаться концентрувати увагу і розвивають велику і дрібну моторику;
  • зона сенсорного розвитку: вивчення навколишнього світу (розрізняти висоту, довжину, вагу, колір та інші властивості предметів). Тут діти грають з предметами, вивчаючи розмір, форму і колір. Наприклад, малюк по порядку виставляє на стіл циліндри від найбільшого до найменшого. Дітлахи також вчаться стежити очима зліва направо, що допомагає освоїтися з читанням;
  • зони мовна, географічна, математична, природничо-наукова: розумовий розвиток дитини;
  • рухові вправи – в основному на лінії. У більшості Монтесорі-класів на килимі або на підлозі намальована стрічкова лінія у вигляді кола (овалу), яка використовується для фізичних вправ з розвитку рівноваги і координації рухів, а також уваги.

Дитина сама вибирає зону і конкретний Монтессорі-матеріал, з яким хоче працювати. Вона може працювати одна або з іншими дітьми, цей вибір вона теж робить зазвичай сама. Дитина працює у власному темпі, в методі Монтесорі немає змагання.

Багато Монтессорі-школи доповнюють Монтессорі-матеріали такими зонами, як музична, мистецтва і танців, іноземної мови та інші.

 

МЕТОДИКА МИКОЛИ ЄФИМЕНКА 

Методику М. М. Єфименка вперше було представлено 1999 року в програмі «Театр фізичного розвитку й оздоровлення». Вона розрахована на дітей дошкільного та молодшого шкільного віку та спирається на об’єктивні закони розвитку дитячого організму. У цій методиці автор сформулював основні, принципово нові положення системи фізичного виховання та оздоровлення дітей перших 10 років життя. Крізь всю роботу червоною ниткою проходить ідея перетворення одноманітних занять на заняття-вистави, що дарують дітям радість і приносять користь їхньому фізичному, інтелектуальному розвитку, формуванню міжособистісних стосунків.

Система М.М.Єфименка розкривається у 10 заповідях:

 

1. Дотримуйся логіки природи (за «принципом повторно-кільцевої побудови занять», який пропонує природну послідовність становлення рухових навичок дитини: від вправ у положенні лежачи на спині, на животі, через перевертання, повзання, рухи в позі сидячи, а потім стоячи, до ходьби, лазіння, бігу, стрибків, потім метань і складно координованих рухів).

2. Руховий розвиток дошкільників повинен відбуватися за розвивальною спіраллю.

3. Так звані загальнорозвивальні вправи — це випадкове, безлике «рукомахання», підбирати підготовчу частину заняття слід відповідно до еволюційної гімнастики.

4. Розподіл занять на три частини повинен бути не формальним, а фізіологічним за своєю суттю (спочатку розминка, потім основне навантаження і на завершення заспокійливі вправи).

5. «Театр фізичного виховання дошкільників»: граючи — оздоровляти, граючи — виховувати, граючи — розвивати, граючи — навчати.

6. Фізичне виховання повинне заряджати дітей позитивною, світлою енергією задоволення, не слід гнатися за високою моторною щільністю.

7. Руховий портрет дошкільника «малює» методика ігрового тестування рухового розвитку дошкільників у нормі та у разі патології, яка дуже проста в організації, не потребує особливого обладнання, кожний тест має ігрову основу і високу чутливість до малопомітних відхилень, а також комплексність дослідження.

8. Створюй тренажери сам.

9. Здоров'я здорових вимагає профілактики й корекції (до яких у першу чергу слід віднести корекцію порушень постави, плоскостопості і положень кінцівок, регулювання м'язового тонусу, оптимізацію рухів у суглобах, корекцію діяльності серцево-судинної і дихальної систем, вдосконалювання вестибулярного апарату, покращання орієнтування у просторі, подолання надмірної ваги тіла тощо).

10. Через рух і гру – до виховання людини майбутнього (фізичне виховання як основний напрям загального розвитку дитини, що включає у себе психічну, інтелектуальну, емоційну та інші сфери).

У системі фізичного виховання дітей Єфименко виокремлює такі основні рухові режими: плавальний, лежачий, повзальний, сидячий, стоячий, ходьбовий, лазальний, біговий, стрибковий. Їх назви свідчать про те, яким основним рухам надають перевагу на конкретному занятті.

«Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» сповідує принцип «двох засад у педагогіці», що передбачає різні підходи до організації роботи з дівчатками та хлопчиками. Цьому питанню присвячене дослідження М. Єфименка «Еротична культура в педагогіці дошкільного дитинства (на прикладі фізичного виховання)», в якій він доводить, що у процесі фізичного виховання дітей потрібно використовувати різні заняття для хлопчиків і дівчаток. Для цього педагог має усвідомити якої саме мети він прагне досягти. Чіткому усвідомленню відмінностей щодо мети фізичного виховання хлопчиків і дівчаток може сприяти, за переконаннями М. Єфименка, скомпонована ним таблиця, що у загальних рисах змальовує фізичні та психічні якості чоловічості й жіночості, які слід розвивати під час занять у дітей відповідних статей.

Безперечно, певною мірою всі ці якості належить виховувати як у хлопчиків, так і в дівчаток. У контексті міркувань М. Єфименка йдеться про окремі заняття, на яких має домінувати виховання статевих ознак. Очевидно, є певний сенс у його твердженнях, що ігри для дівчаток і хлопчиків мають бути різними. Так, типовими для хлопчиків можуть бути ігри «Запорозькі козаки», «Астронавти», «Юні матроси», «Рятівники», «Десантники», «Ніндзя», «Прикордонники» «Скелелази», для дівчаток — «Бджілки», «Метелики», «Сонечко», «Із життя квітів», «Зірочки», «Рибки», «Ляльковий магазин», «Народжені морем» та ін.

Значний вплив на формування статевої ідентифікації у процесі фізичного виховання має відповідне забезпечення занять — атрибути, музика, кольори, емоційне забарвлення спілкування педагога з вихованцями, його тембр голосу, тон команд.

У педагогічній технології «Театр фізичного розвитку та оздоровлення дітей» як форму фізичної активності дітей застосовують обґрунтований її автором горизонтальний пластичний балет («пластик-шоу»). Найважливішими в ньому є музичність, хореографічність, естетичність. У відчутті музики і музичному самовираженні М. Єфименко передбачає такі етапи:

– рухово-танцювальна наслідувальна діяльність (робити те, що робить педагог, наслідуючи його рухи);

– частково-наслідувальна рухова танцювальна діяльність (діти частково наслідують вихователя, а також імпровізують);

– вільний стиль (цілковите музичне і пластичне самовираження дітей відповідно до музичної композиції).

Слово «горизонтальний» у назві пластичного балету означає дотримання сформульованого автором технології першого принципу — «йти за логікою природи». Відповідно до нього розроблено всі пози в програмах «пластик-шоу»:

– вправи у позах лежачи на спині;

– вправи у позах лежачи на животі;

– вправи у позі на боці;

– вправи у перевертаннях із спини на живіт і навпаки;

– вправи у позі сидячи та ін.

Обов'язковою умовою програми горизонтального пластичного балету є вихідна стартова поза лежачи на спині, руки вздовж тулуба, тіло розслаблене і спокійне. Завершувати програму повинна поза стоячи на колінах, спина випрямлена і ніби витягнута доверху, руки простягнуті «до Сонця» (до Бога), пальці рук випрямлені і розведені, погляд спрямований доверху і вперед. Філософський смисл цієї пози означає радість життю, Сонцю, новому дню, природі, присутньому в кожній людині божественному началу, яке визначає гармонію Всесвіту. На кінчиках пальців рук, особливо великого пальця, розміщені входи енергетичних каналів, які єднають організм людини з Космосом. У такому положенні, стверджує педагогічна технологія, організм підзаряджається необхідною для повноцінної життєдіяльності енергією.

Усі рухи у «пластик-шоу» мають бути плавними, м'якими, пластичними. Вправи виконують під відповідну музику, з використанням елементів хореографії, яка є естетичною складовою рухової активності дітей.

Горизонтальний пластичний балет як новий синтетичний напрям у фізичному вихованні дітей об'єднує все позитивне, чим багаті художня гімнастика, аеробіка, балет, брейкданс, шейпінг, акробатика, музичні заняття. Він успішно замінює комплекс гімнастики пробудження. Скорочені його програми можна використовувати як фізкультурні хвилинки, фізкультурні паузи, фізкультурні розваги і свята.

Технологія М. Єфименка є оригінальною системою фізичного виховання дітей, розвивальний ефект якої поширюється на загальний розумовий і духовний розвиток. На думку автора дана технологія у найближче десятиліття стане основою „комплексної педагогіки життя”.

Методика Масару Ібука

Передбачає вчення маляти буквально ще до того, як він народиться. Майбутній мамі потрібно чи не відразу після зачаття крихітки слухати приємну музику, дивитися на красиві витвори мистецтва, читати вголос, малювати, гуляти і отримувати позитивні емоції. Масару Ібука вважає, що ранній розвиток не повинен ставити перед собою мету — виховати геніїв, що головна мета раннього розвитку — дати дитині хорошу освіту і виховання. І з ним може погодитися кожен з вас.

Система Масару Ібука стала популярною не лише в Японії, але і далеко за її межами. Ібука випустив книгу «Після трьох вже пізно», в якій доводить, що з народження до трьох років відбувається закладання основ, а засвоєні в цей період знання залишаються на все життя.


Виховання по-японськи

Вона цікава хоч би тим, що кардинально відрізняється від нашої, вітчизняною. Її принцип такий: японці з малям від народження до 5 років поводяться «як з королем», нічого йому не забороняють, що не має нічого спільного зі вседозволеністю. А з дітьми від 5 до 15 років звертаються «як з рабом», тобто вводять його в світ строгих обмежень і заборон. Після 15 підліток стає повноправним членом суспільства нарівні з дорослими людьми.

Дисципліна, законопокірність, відповідність прийняті в суспільстві норми і правила — ось кредо доброчесного японця. Свідомість того, що ти не вписався у встановлені соціумом рамки, — вже тяжке покарання.

Плюси.

З маляти, якому в ранньому віці ні в чому не суперечили, зростає дисциплінований член суспільства, стрессоустойчивий, що уміє взаємодіяти з членами колективу, знаходити компроміси в будь-яких ситуаціях.

Мінуси.

Японська система виховання зіждеться на фундаменті багатовікових традицій Країни і у відриві від них може не принести очікуваного результату. Національна орієнтація на колективну свідомість, традиція ставити суспільне вище особистого часом стирають індивідуальність, блокують бажання проявляти творчий початок.

 

Методика Рудольфа Штайнера

/Files/images/wooden2.jpgПринципи вальдорфськой педагогіки, які сформулював Рудольф Штайнер (1861-1925) на початку XX століття, продовжили ідеї великого педагога Іоганна Песталоцци. Ця система вважається альтернативою Монтессорі-педагогіці, хоча переслідує ті ж самі цілі — гармонійний розвиток дитини, розкриття її творчого потенціалу.

На думку Штайнера, для дитини вчитель, вихователь і педагог — ідеал і приклад для наслідування. Дорослий веде маля подібно до ватажка. Головне у вальдорфськом дитячому саду — повернення до природи, народної творчості, казок, пісень, міфів, рукоділля, ролевих і традиційних народних ігор. Діти танцюють, співають, грають спектаклі. Тут немає пластикових іграшок і електронної музики.Комп'ютер, телевізор, радіо і інші технології відкидаються вальдорфськой школою, що стверджує, що ЗМІ сильно впливають на незміцнілу свідомість дитини, поки не здатного відстояти свій особистий світ і тому що впадає в залежність від потоку інформації, часом агресивної.

Діти тут грають лише іграшками, виготовленими своїми руками. Ганчіркові ляльки не мають обличчя: на думку педагогів, це дозволяє розвивати дитячу уяву. Поліна і дерев'яні колоди, подовжні зрізи берези — це вальдорфський варіант конструктора. Шишки, жолуді, камінчики, клубки шерсті і в'язані звірятка — ось в що тут грають діти. Є ще одна заборона, яка, можливо, шокує багато сучасних батьків, — це заборона на раннє навчення. Воно повинне починатися з 7 років, а до цього маля осягає світ дослідним, а не розсудливим дорогою.

Плюси.

Така методика личить творчо обдарованим дітям, емоційним, таким, що проявляють схильність до музики і співу. Обмеження від ЗМІ дозволяє маленькому сформувати своє «Я», а вже потім виходити у великий світ. Адже освоїти побутову і іншу техніку, у тому числі комп'ютер, будь-яка дитина зможе досить швидко.

Мінуси.

Під час вступу до школи можуть виникнути труднощі: як правило, такі діти навіть не уміють тримати в руці олівець. Важкувато буде і з освоєнням алфавіту, а також вивченням арифметики.

Методика Глена Домана

Дана методика поєднує в собі інтелектуальне і фізичне навантаження. У основі системи вчення — так звані "картки Домана", з крупно написаними на них словами (а не окремими буквами); то ж з математикою, де на картках змальовані не цифри, а червоні крапки, безліч. На думку Домана, освіта починається в 6-7 років, а ось пізнання - з самого моменту народження, тому він рекомендує показувати картки малятам, починаючи з народження. Крім того, в цій методиці величезне значення надається фізичному розвитку: активний рух з народження і ранній фізичний розвиток — одна з найважливіших складових цієї системи вчення.

Плюси методики:

  • Діти запам'ятовують велику кількість інформації.
  • Картки тренують зорову пам'ять у дітей, а фізичні вправи допомагають їм бути здоровими і спортивними.
  • Завдяки заняттям по даній методиці, батьки щодня проводять більше часу зі своїм чадом, що у свою чергу теж благотворно відбивається на його розвитку.

Мінуси методики:

  • При вченні читанню дитина запам'ятовує не окремі букви, а лише слово, написане цілком, тому що вона порівнює його з намальованою картинкою.
  • Дитина, що виучується по даній методиці, може вирости «ходячою енциклопедією», але у важливий момент не вмітиме використовувати свій багаж знань в потрібному руслі.

Методика Миколи Зайцева

Друга по популярності методика. Придумав цю систему вчення петербурзький педагог Микола Зайцев. У основі його методики лежить ідея про те, що елементарною часткою мови є склад — це пара з приголосної з явною або з приголосної з твердим або м'яким знаком, або ж одна буква. Ці склади Зайців написав на гранях своїх кубиків. Отже основний принцип вчення дітей читанню — по складах, а вчення рахунку — числовими рядами.

Також варто відзначити, що вчення по кубиках Зайцева проходить в грі, діти співають склади, прогавлюють їх в долоні, стрибають і бігають. Так само через гру малята знайомляться з математикою. Зайців розробив для цього спеціальні таблиці, по яких діти виконують арифметичні дії. Виучуватися по цій методиці можна починаючи з 2-3 років і до дошкільного віку. Заняття можуть бути як груповими, так і індивідуальними.

Плюси методики:

  • Дана методика допомагає дітям швидко навчитися читанню і рахунку.
  • Тренується зорова пам'ять і здібність до запам'ятовування.
  • На заняттях у дітей розвивається творче мислення.

Мінуси методики:

  • Не приділяється належної уваги тренуванню дрібної моторики рук, яка необхідна для підготовки дітей до письма.
  • Часто у дітей, які добре лічать та читають, завдяки заняттям по даній методиці, розвивається завищена зарозумілість і виникає відчуття, що вони знають все.

Інноваційна технологія "Казкові лабіринти гри" (В.Воскобович)

В.Воскобович.pdf

Adobe Acrobat Document 89.7 KB

Download

Download

Ейдетика в розвитку мовлення дошкільнят

Ейдетика в розвитку мовлення дошкільнят.

Adobe Acrobat Document 283.1 KB

Download

Download

Здоров'язберігаючі технології в дошкільній освіті України

Здоровязберігаючі технології в дошкільні

Adobe Acrobat Document 60.5 KB

Download

Download

Методика Т.О.Ткаченко

Методика Т.О.Ткаченко.pdf

Adobe Acrobat Document 64.9 KB

Download

Download

Методика навчання дітей розповіданню за схемами (О.Білан, К.Крутій)

Методика навчання дітей розповіданню за

Adobe Acrobat Document 90.4 KB

Download

Download

Палички Кюізенера

Палички Кюізенера.pdf

Adobe Acrobat Document 71.0 KB

Download

Download

Теорія розвитку винахідницьких завдань (за Г.Альтшуллером)

Теорія розвитку винахідницьких завдань (

Adobe Acrobat Document 102.8 KB

Download

Download

Технологія "Художнє слово і дитяче мовлення (Н.В.Гавриш)

Технологія художнє слово і дитяче мовлен

Adobe Acrobat Document 153.0 KB

Download

Download

Інноваційна технологія "Чудеса на піску" (Т.М.Грабенко, Т.Д.Зінкевич-Євстигнєєва)

Інноваційна технологія Чудеса на піску.p

Adobe Acrobat Document 712.7 KB

Download

Вгору

  •  

 

Логін: *

Пароль: *